Повість Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» і мімезис.
DOI:
https://doi.org/10.31558/2308-1902.2018.26.8Ключові слова:
Іван Нечуй-Левицький, мімезис, повість, поетика, наслідування, наративАнотація
У статті розглянуто мімезис як творчість, дію, а не натуралістично-правдоподібне відображення чи споглядання. Зазначено, що І. Нечуй-Левицький, художньо моделюючи життя українського села кінця ХІХ століття в повісті «Кайдашева сім’я», застосовує поетику мімезису. У студії звернено увагу на епічно-описовий стиль, що переважає у творі письменника, та проаналізовано наративний дискурс, зокрема з’ясовано внутрішній контакт між наратором і героєм, зменшення дистанції між ними.
У студії відзначається, що, зображуючи персонажів, епізоди, І. Нечуй-Левицький вдається до іронії, застосовує діалоги, змінну фокалізацію, використовує різні наративні фокуси щодо предмету зображення, яке дає йому змогу, дотримуючись критерію художньої правди, репрезентувати цілісну естетичну концепцію світу.
Посилання
Ауэрбах Э. Мимесис. Изображение действительности в западноевропейской литературе. Москва, 2000. 511 с.
Наєнко М. К. Художня література України: Програма-мінімум. Київ, 2005. Ч. 1: Від міфів до реальності. 660 с.
Наливайко Д. Теория літератури й компаративистика. Київ, 2006. 347 с.
Нечуй-Левицький І. Кайдашева сім’я. Нечуй-Левицький І. Твори в двох томах. Т. 2: Повісті й оповідання. Київ, 1986. С. 153–279.
Нечуй-Левицький І. Сьогочасне літературне прямовання. Правда. 1878. Т. 2.
Нич Р. Світ тексту: поструктуралізм і літературознавство. Львів, 2007. 316 с.
Теорія літератури в Польщі. Антологія текстів. Друга половина ХХ – початок ХХІ ст. Київ, 2008. 531 с.
