Поетична історіософія Василя Герасим’юка.
DOI:
https://doi.org/10.31558/2308-1902.2019.27.9Ключові слова:
поема, історіософія, ліричний суб’єкт, смисл, есхатологіяАнотація
У статті предметом дослідження є історіософські твори Василя Герасим’юка із книги віршів і поем «Кров і легіт» (2014): поема-парабола «Де гуцули?», онірична поемамістерія «Сон у метро», сюїта «Доки?». Початок світу, верифікований численними артефактами час Довбуша, час поетового діда Василя Якібчука та його побратимів із УПА – ось простір, який осмислюється поетом як той, що зникає. Поетичний світ Василя Герасим’юка розглядається як містерійний – прекрасний і жахливий водночас, бо саме такими виглядають українська історія і сучасність.Посилання
Герасим’юк В. Кров і легіт: вибрані вірші і поеми. Чернівці: Букрек, 2014. 320 с.
Голобородько Я. Поетична меритократія (Василь Герасим’юк, Ігор Римарук, Тарас Федюк). Київ: Факт, 2005. 108 с.
Дзюба І. ...І є такий поет. Герасим’юк В. Була така земля: вибране. Київ: Факт, 2003. С. 7–20.
Дністровий А. Археологія етнічної пам’яті [про В. Герасим’юка]. Критика. 2000. Число 6. С. 21–23.
Копиця В. «Узвишшя радості» поетичного світу В. Герасим’юка. Слово і Час. 2004. № 11. С. 43–52.
Кремінь Т. Історіософський концепт лірики В. Герасим’юка. Слово і Час. 2003. № 10. С. 71–75.
Москалець К. Гуцулія, осінній архіпелаг [про В. Герасим’юка]. Знак нескінченності: збірка поезій. Київ: Факт, 2002. С. 147–150.