Художня функція синтезу мистецтв в українській еміграційній прозі.
DOI:
https://doi.org/10.31558/2308-1902.2017.25.3Ключові слова:
синтез мистецтв, поліфункціональність, стиль, синтетична проза, музичність, графічні лінії, концепціяАнотація
Проаналізовано корпус прозових творів діаспорних авторів, виявлено в них синтезування різних видів мистецтв. Означений синтез суттєво збільшує можливості сугестивного впливу на читача, адже здатний справляти комплексне враження. Певною мірою такий “помежівний” принцип творення художнього образу спрямований на ототожнення етичного й естетичного ідеалу, фактично спостерігаємо продовження модерністських тенденцій межі ХІХ – ХХ ст., коли українські автори протиставили західноєвропейським філософським системам, що виносили красу за межі ціннісних координат добра і зла, своє глибоко національне розуміння естетичного – як такого, що нерозривно пов’язане з етичним. Доведено, що модельована письменником ситуація “людина в мистецтві” стає засобом характеротворення, як у випадку з Машею Євтуховою, героїнею повісті Ф. Одрача “Щебетун”.Посилання
Винокур Г. О языке художественной литературы / Сост. Т.Г.Винокур. Москва: Высшая школа, 1991. 447 с.
Домонтович В. Приборканий гайдамака // Українська мала проза ХХ століття: Антологія / упоряд. В. Агеєва. Київ : Факт, 2007. С. 927-959.
Іван Франко. Із секретів поетичної творчості. URL: http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=538 (дата звернення: 10.02.2018).
Косач Ю. Вечір у Розумовського [оповідання] // Українська мала проза ХХ століття / упоряд. В. Агеєва. Київ: Факт, 2007. С.965-1003.
Одрач Ф. Щебетун [повість]. Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008. 240 с.
Франко І. Із секретів поетичної творчості // Зібрання творів: В 50 т. [Редкол.: Є. П. Кирилюк (голова) та ін.]. Київ: Наукова думка, 1981. Т. 31. С. 45-119.